Дніпропетровщина відзначає 95-річчя Олеся Гончара
У музеї “Літературне Придніпров`я” представили творчу лабораторїю видатного письменника Олеся Гончара. Більшість документів виставки, що присвячена 95-річчю Героя України, академіка та громадського діяча, тимчасово надала його дружина – Валентина Гончар. Унікальні особисті фотографії та фото прототипів літературних героїв, рукописний варіант частини роману “Прапороносці”, що вважався втраченим, нотатки до творів “Тронка” та “Собор”,- такими експонатами пишаються науковці, бо побачити їх можливо тільки зараз у Дніпропетровську. А сьогодні день народження святкує сестри Олеся Гончара – Олександра Сова! Бабусі Шурі, як її називають родичі та знайомі, 99-ть! Вона у доброму гуморі, як завжди балакуча та в оточенні книг. В більшості – авторства свого брата. Іменинниця каже, що довголіття їй дарує Бог і він же допомагає бабусі Шурі лікувати інших. Тож сестру Олеся Гончара знають ще й як цілительку. 99 – не менше – не більше. Бабця Шура вкотре передивляється книгу з фотографіями родини. Тут маленькій Олександрі 3 рочки. Батько Терентій повернувся з війни і через рік народився братик. Дитинство в обох було нелегким, каже іменинниця. Коли Шурі виповнилося 6, а Олесеві 2, померла мати Тетяна. З того часу брат та сестра розійшлися на довгих 15 років. Хлопчика забрала родина на Полтавщину, а Саша залишилася поряд з батьком та мачухою. Жили скрутно, тож дівчинка навіть думати не могла, щоб піти вчитися до школи. З тих пір та до сьогодні Олександра Терентіївна – затятий книголюб. Звичайно, усюди книги брата. До речі, каже бабуся, саме під час розлуки його стали називати Олесем – батьки ж нахрестили хлопчика Сашком. Та й прізвище письменник узяв мамине. Першу свідому зустріч з братом майже 80 років тому бабця Шура пам’ятає добре. А розлучитися довелося – Олесь поїхав вчитися до Харкова, потім потрапив на фронт. Повернувся у 45-му і залишився у Дніпропетровську. Зараз тут невеличкий музей. І відповідає за нього бабця Шура, адже він – поруч з її кімнатою. Іменинниці вже важко ходити, але на самотність не скаржиться. Доглядає Олександру Терентіївну донька Тетяна, а час від часу приходять взагалі незнайомі люди. Бабусю знають як цілительку, котра допомагає від переляку, недУг та усякого горя. Родина в іменинниці чимала. Олександра Терентіївна вже 8 разів прабабуся та має троє праправнуків. Сьогодні до її оселі у Ломівці – паломництво. Планів господиня не будує. Каже, як воля Божа – зустріне і столітній ювілей.
