Українські чиновники непродуманими рішеннями можуть знищити школи естетичного виховання

Побоювання відносно подальшого існування системи естетичного виховання в країні виникли після того, як Міністерство фінансів України надіслало Мінкульту лист щодо оптимізації мережі та переведення на самоокупність закладів культури. Наша знімальна група спробувала розібратися – чи загрожує це існуванню дніпропетровських музичних та художніх шкіл. Шукали відповіді у шостій музичній школі – в одній з найстаріших у нашому місті. Сьогодні вона відзначила шістдесятилітній ювілей. Ваня Варфоломєєв – гордість шостої музичної школи. Вже встиг продемонструвату свою майстерність на популярному ураїнському шоу талантів. Там від суддів почув самісінькі – так. Втім, пройти далі не пощастило. Тепер в улюбленій музичній школі ще з більшим завзяттям відшліфовує навички гри на ксилофоні та інших ударних. Зараз у музичній школі №6 450 вихованців – усі талановиті. Є серед них ті, хто навчається за пільговими умовами, є ті, хто платить за заняття повну вартість. Втім, поки що вона завжди була усім по кишені. Місяць навчання грі на народних інструментах коштує близько 45 гривень, а от щоб опанувати більш популярні – гітару та фортепіано – треба витрачати майже 100 гривень. Директор шостої школи Наталя Георгіївна знайомить нашу знімальну групу зі своєю випускницею, власною донькою. Естетичним вихованням дітей, каже, займається уся їхня родина. Маша також мріє стати викладачем музики. Фінансова криза, каже жінка, оминула їхній навчальний заклад, навіть у дуже складні для країни часи. Втім, зізнається: така ситуація не у всіх регіонах. Колеги з інших міст нарікають на дуже скрутне становище. У тих регіонах, де музичні та художні школи змусять перейти на самоокупність, це буде катастрофа, каже Наталя Георгіївна. Дніпропетровські школи естетичного виховання не зазнають жодних матеріальних складнощів, переконує заступник міського голови Ірина Зайцева. Економити на культурі, мовляв, у нашому місті немає потреби. Навпаки, переконує посадовець, зараз будують ще одну музичну школу, а у тих, що є, навіть збільшили кількість робочих місць. Тетяна Красильникова 50 років викладає у 6-й музичній школі. Виховала вже кілька поколінь музикантів. Свій урок, незважаючи ні на що, вона розпочинає з натхненням. Саме так, сподівається вчителька, буде і наступного року. Бо більше всього їй би не хотілося втратити талановитих учнів через неприйнятну для батьків плату за навчання.