Вже через кілька тижнів 5 тисяч переселенців з Луганської та Донецької областЕй, що знайшли прихисток на Дніпропетровщині, можуть залишитися без житла.

Переважну більшість з них розселили у студентські гуртожитки та бази відпочинку. Дітей відправили до літніх таборІв. Останні вже незабаром закриються, а до гуртожитків за кілька тижнів повернуться студенти. У координаційному центрі “Допомога Дніпра” шукають місця для розселення принаймні півтисячі переселенців.

Відповіді у телефонній трубці Наталя чекає з нетерпінням. Батька вона не бачила тиждень. РАзом зі старенькою матусею жінка мусила залишити Луганськ, бо місто обстрілювали з мінометів. Під час одного вона ледь не загинула. Тоді жінка й прийняла рішення тікати.

Наталя ще встигла залишити місто на потязі. Зараз же звідти люди їдуть ледь не на попутках. Беруть лише необхідне і залишають домівки. У Дніпропетровску переселенці зі Сходу реєструються у координаційному центрі “Допомога Дніпра”. Саме туди і приносять допомогу небайдужі городяни та волонтери. Якщо раніше, – кажуть співробітники центру, – щодоби приймали по 130-150 людей, то сьогодні по 200. Керівники центру стверджують: дані про кількість переселенців, що дає держава, менші майже втричі. Тому на допомогу від міжнародних організацій розраховувати не доводиться.

Наразі у координаційному центрі “Допомога Дніпра” у коридорах повно людей. Хтось розраховує знайти тимчасове житло, хтось роботу, а хтось прагне перевестись на навчання до наших вишів. І кожному з них потрібне помешкання. 500 переселенців зі Сходу, які реєструвалися в координаційному центрі з початку червня, розміщували у студентських гуртожитках та базах відпочинку. Утім, вже за місяць люди можуть опинитися на вулиці.

Державної програми щодо їхнього облаштування немає, а от харчі, речі першої необхідності, одяг та медикаменти – це допомога, яку увесь час надають виключно небайдужі мешканці регіону. Державних грошей на це не передбачено та найближчим часом скоріше за все не буде. Люди ж прибувають щодня і постійно їм необхідна підтримка.

Окрім того, серед переселенців чимало матусь з малечею. Отже, постійно не вистачає памперсів та дитячого харчування. Наталя зі своєю матусею щасливі, що їм у координаційному центрі знайшли прихисток та надали допомогу. Жінка допомагає іншим переселенцям. А ще молить бога, аби знайти у Дніпропетровська роботу і самій знімати житло та мати змогу з родиною перечекати лихо.