Небезпечна спадщина

Дніпропетровські старовинні будинки без реставраційних робіт щодня втрачають свою зовнішню привабливіть. Їхнє декоративне оздоблення руйнується і осипається. Десь такі ділянки огороджують, а десь – ні. Наша знімальна група мандрувала містом і знайшла будинки, біля яких ризиковано ходити. Глиняні янголи, квіти, голови левів – щодня можуть впасти на когось. А от реставрувати аварійні фасади, як дізналася наш кореспондент Юлія Крива, просто нікому. Аби побачити історичне обличчя міста, наша знімальна група вирушила у мандрівку центром Дніпропетровська. Історик Максим Кавун зупиняється біля будинку колишньої Катеринославської повітової управи на вулиці Артема. Про те, що це була одна з фешенебельних споруд Катеринослава, свідчить багата ліпнина фасаду. Втім, зараз вона повільно руйнується. Будинок на вулиці Виконкоміська, хоч майже зруйнований, але, за словами історика, унікальний. Його фасад – зразок цегляного оздобення, яке зародилося у Катеринославі наприкінці 19 століття. У нашому місті знаходилося кілька заводів з виробництва цегли. Їхню продукцію використовували і для декорування фасадів. Про те, що збереженням цієї архітектурної спадщини ніхто особливо не переймався, видно неозброєним оком. Споруда багато років у руїнах та вона хоч не становить загрози для перехожих. Інша справа – будинки кінця 19-го – початку 20-го століття з пишною ліпниною. Центр міста. Вулиця Леніна. Фасади старих будинків рясніють вивісками пристижних магазинів, а от трішки вище за них та сама старовинна ліпнина. Каміння з неї падає прямісінько на тротуар. Взимку та навесні остерігайтеся бурульок, а старих фасадів – цілорічно. Ліпнина, якій більше ста років руйнується та осипається. Якщо небезпечні місця не позначені ось такою стрічкою, фрагменти гіпсових янголів та левів цілком можуть впасти комусь на голову. Захищає людей від небезпечної ліпнини хіба що іржава сітка. Вона і сама з дня на день може впасти та травмувати перехожих. Будинків, що мають статус “цінна історична забудова” у Дніпропетровську більше 2,5 тисяч. Аби слідкувати за збереженням таких споруд, у 2010-му, за рішенням міської ради, було створено спеціальне управління. Втім, довго воно не проіснувало, цьогоріч відомство ліквідували. Тепер опікуватися архітектурними пам’ятниками нікому. Тобто якщо фрагмент старовинної ліпнини когось травмує, відповідати за це ніхто не буде. Історик Максим Кавун наводить приклад інших країн. Там, мовляв, вже знайшли вихід із ситуації. Та поки наші міські керманичі європейським досвідом не цікавляться. Знайти когось, хто б розповів про план реставрації фасадів старих будинків, – не вдалося. Ліпнина поступово руйнується, а рятувати городян від небезпечної старовини просто нікому.