Андрій Брижатий – герой-десантник з Донецького аеропорту
Їх безперервно обстрілюють градами й мінометами, вони постійно під прицілом снайперів, вони вже сходилися із ворогом врукопашну і вийшли переможцями. Їх можуть навіть вбити, але не можуть змусити відступити. За силу, безстрашність і вміння воювати їх вже називають “кіборгами”. Вони — це українські десантники, що боронять донецький аеропорт. Хто ж наспраді ці воїни – кіборги чи люди. Він обережно йде на милицях, прямує за КПП госпіталю, адже знімальну групу туди не пускають. А йому так багато потрібно сказати про ту війну. Бо це його підрозділ називають “кіборгами”. А вони кажуть, що у цій війні нелюди — це супротивники. Саме під час евакуації пораненого Андрій потрапив під снайперський вогонь. Навіть важко уявити, що поранення Андрій дістав за день до нашого інтерв’ю. І він вже піднявся. Але ще важче уявити, що чоловік почав служити в десанті 33 роки тому. В Андрія молодший син служить у сусідньому відділенні. А старшого і середнього не пустив — сам пішов. Він 12 років відслужив у десанті, потім спецпризначенцем, а повернувся до війська з посади начальника охорони Миколаївського порту. Не всидів вдома, бо про те, що відбувається у так званій ДНР, знає не з телевізора. Каже: тому й тримаються військові зубами за шматок землі в аеропорту, щоб не пустити днрівський жах у мирну Україну і не покинути напризволяще тамтешніх нормальних людей. Після розмови із нами Андрій повертається до шпиталю. І коли не бачиш, як він посміхається, тільки тоді розумієш – як важко йому після поранення. Розумієш, що не кіборг він, звичайна людина, якій і страшно й боляче. Просто він знає, що це на його плечах стоїть Україна і кинути її він не має права.
