Двомісячний дніпропетровець Ваня на старий новий рік може залишитися без даху над головою

За свій недовгий вік він встиг пожити на цементній долівці і навіть стикнувся із вітчизняною бюрократією. Що очікуватиме на маленького українця у новому році – дізнавалися наші кореспонденти. Маленькому Іванові на різдвяні свята виповнилося два місяці. Він посміхається уві сні і навіть не здогадується: невдовзі може опинитися у дитячому будинку, попри те, що рідна мама любить і хоче ростити сина сама. Адже їй всього 18 років і самій жити ніде. Народився Іван у лістопаді 2013-го у новомосковському пологовому будинку. Там його мама лежала майже місяць. Про те, що вона з дитячого будинку, лікарі знали. Але після важких пологів попросили гроші. На допомогу маленькому Іванові і Геді прийшла зовсім стороння людина. 16 років тому Світлана разом із дочкою потрапила до лікарні із запаленням легенів. Там лежала дворічна Геда. Після місяця в одній палаті жінка намагалася дівчину удочерити, але їй не дозволили. Світлана знайшла Геду лише півроку тому у соціальних мережах, коли та була вагітна, і заходилася їй допомагати. Після пологового будинку діватися Геді було нікуди. У гуртожитку училища, де вона жила, не передбачені кімнати для матерів з дІтьми. Тому повернулася до рідного дитячого будинку. Окремий санвузол в іншій будівлі, холодна бетонна підлога і двері у двір прямо з кімнати. За ці послуги колишня прийомна мати правила 500 гривень на місяць, адже держава із вересня їй за сироту не платить. Мовляв, у Геди є гроші. У холодній кімнаті у Геди після важких пологів почалися ускладнення. Тому її у свою квартиру безкоштовно переселила Світлана. Попри те, що, крім неї й чоловіка, там живе дочка із родиною. Зате лікарня під боком. Місцеві медики місяць лікували Геду за власний кошт. Поки Геда лікувалася, намагалася знайти гуртожиток. Але безуспішно. У соціальних службах Бабушкінського і Красногвардійського районів кажуть, що у Дніпропетровську для таких родин соціального житла немає. Тому запропонували свій варіант. Геда сама усе життя по інтернатах і притулках, тому віддавати маленького Івана не бажає. Наприкінці грудня переїхала до Синельникового на тимчасове проживання. Її прихистила місцева машканка. От тільки у соціальних службах кажуть: не така вже й чужа Тетяна Каверя. Запевняють: це рідна бабуся дівчини. От тільки батько маленького Ваню не визнає і нести відповідальність за нього не бажає. Незабаром двомісячний Іван із мамою знов опиниться без житла. Захистити інтереси конкретного маленького українця, попри безліч соціальних служб і навіть батька, нікому — дорога лише у дитячий будинок.