Жалобні заходи за жертвами Голодомору 1932-1933 відбулись на Дніпропетровщині

Вони потребували хліба, а зараз потребують сердечної молитви. Панахиду за померлими від голодомору в 1932-1933-му роках провело духовенство Української Православної Церкви Київського патріархату. До жалобної церемонії біля Меморіалу жертвам політичних репресій приєдналися представники влади та громадських організацій.Григорій Софієнко, якому вже майже 90, добре пам’ятає, що таке – пухнути від голоду. Офіційно це називали “продовольчі труднощі”. Насправді, каже, то був грабіж селян. У батьків відібрали спочатку землю та худобу – згадує чоловік. Потім прийшли за зерном. Родині доводилося виживати на траві. Іван Пеня у 1933-му пішов у перший клас. Його родину врятував від голоду батько, який віддав усе майно колгоспу в обмін на можливіть переїхати до міста. На продуктову карточку робочого можна було вижити та якось підтримувати родичів, що лишилися в селі. Колоски, які не дозволяли збирати на полях, – символ української трагедії. Саме їх приносять до меморіалу жертвам Голодомору. Це пам’ятник шістдесяти п’яти тисячам жителів області, що померли від голоду.