Аварійні стовпи загрожують мешканцям Дніпродзержинська

Бетонні стовпи зігнуті, наче знаки питання, щодня загрожують життю мешканців Дніпродзержинська. Сотні мешканців будинку №1-д на вулиці п’ятдесяти років СРСР гуляють у власному дворі з острахом. Більше року зі стовпів вуличного освітлення осипається бетон. Іржава арматура гнеться під тиском сухостою, та кожної хвилини може впасти і придавити людей або автівки. Окрім того, до неї підведені дроти з напругою. Серед гілок та сухостою натягнуті, наче гітарні струни, дроти з електричним струмом. Вони висять на іржавій арматурі – залишках від бетонних стовпів. Тримається усе це на чесному слові, причому і у прямому, і у переносному сенсі. Півроку тому, після тривалої переписки із заступниками міського голови Дніпродзержинська, людям пообіцяли аварійні стовпи з вуличним освітленням взяти на баланс та врешті-решт відремонтувати. Відписки місцевих чиновників знову загальмували роботу, принаймні, так вважають люди. Чесне слово дніпродзержинських керманичів, кажуть, вже не втримає старезну бетонну арматуру і зараз вкрай необхідні термінові дії. У дворі будинку №1-д на вулиці 50 років СРСР лавок для посиденьок вистачає, от тільки місцеві жителі на багатьох з них бояться відпочивати. Кажуть: небезпечно для життя. Трохи подалі від двору, між дитячим садком та школою, – ціла алея аварійних стовпів вуличного освітлення. Якісь з них вже погнулися від негоди, якість при кожному пориві вітру “кидаються” величезними шматками бетону. Цією небезпечною дорогою щодня ходять не тільки мешканці трьох навколишніх будинків, а ще й маленькі вихованці дитячого садка та школярі. Залізобетонні велетні можуть травмувати когось будь-якої миті. Місцева жителька Лариса Мороз зізнається: коли сильний вітер, йде додому з побоюванням. У те, що хтось найближчим часом нарешті почне ремонтувати зруйновані стовпи, не йме віри. Наразі у людей чи не здесяток листів-відповідей від різних заступників голови Дніпродзержинська. Вже півроку як чекають на ремонтні бригади у своєму дворі. Та поки не бачили жодної. Наразі люди налаштовані рішуче. Аби у їхньому дворі ніхто не постраждав від аварійних залізобетонних стовпів, готові самостійно їх знести та залишитися взагалі без світла на вулиці. Це кажуть краще, аніж щоразу оминати небезпечну алею з острахом.