Самосвідомість, культура і сміття

Жителі приватного сектора Амур-Нижньодніпровського району, роками воюють один з одним через стихійне звалище. Одні платять за вивіз сміття, інші ж шкодують сім гривень на місяць – і виносять мотлох у найближчі кущі. Час від часу непотріб згортають до купи комунальники, втім, за кілька днів він з’являються знову. “Після мене – хоч потоп”. Кращої приказки для характеристики ситуації годі і шукати, кажуть місцеві активісти. Раніше тут було озерце, поле для гри у футбол – тепер купа нічийних бетонних плит та сміття. Сергій Мухін каже: десяток років тому тут спеціально прокладали стежку. Та навіть уявити не могли, що з того вийде. Сьогодні – день вивозу сміття. Біля садиб – пакети, які забирає підприємство “Екологія України”. На Новочеркаській – більше половини жителів договори уклали. А от з 54-х дворів, що на вулиці Варварівській, сміття забирають – лише з одного подвір’я. Решта мешканців ігнорує цю послугу, що обходиться аж 6-ть 50-т гривень на місяць. Тих, хто викидає сміття на звалище, місцеві знають. Втім, не відають, як привчити їх до порядку. Простими розмовами нічого не досягли. У відділі комунгоспу АНД району мають намір провести роз”яснювальну роботу з несумлінними жителями. Кажуть, торік оштрафували 60-тьох людей з інших квартальних комітетів, тепер візьмуться за мешканців Новочеркаської та Варварівської. Штраф – від восьмисот гривень і більше. Торік на території Амур-Нижньодніпровського району було 38-м стихійних звалищ. Зараз – 18-ть. Чи вдасться зменшити їхню кількість принаймні на одиницю – залежить від роботи комунальних служб та совісті місцевих жителів.