Сьогодні виповнилось 75 років дніпропетровській дитячій залізниці

1936 року – її назвали “Малою сталінською”. Нині вона гордо носить ім’я “Придніпровської” – хоч і дитячої – але залізниці. Сьогодні їй виповнилось – 75! Але попри свій вік – вона дотепер асоціюється з юними романтиками залізних магістралей! Дніпропетровська – це перша дитяча залізниця в Україні та друга в СРСР і світі. Ветерани-першопроходці, колеги з усієї України, нинішні та майбутні залізничники сьогодні вітали один одного з ювілеєм. Це рідкісні кадри історичної хроніки відкриття дитячої залізниці. У липні 1936 – її з розмахом презентували у довоєнному Дніпропетровську. Збудована у рекордно короткий термін – “Мала сталінська” дитяча залізниця стала дітищем комсомольців Дніпропетровського паровозоремонтного заводу. Піонери займались проектуванням. Остаточний варіант затвердили студенти ДІІТу. Будували ударно – на комсомольських суботниках. І буквально за півроку – у місті з’явилось, як писала тоді преса, “нове місце культурного відпочинку учнів Дніпропетровська” зі справжнім паровозом та шістьма вагонами. Тут усе було серйозно, по-дорослому – і підготовка, і практика. Колишній юний залізничник, а нині ветеран залізничного транспорту Анатолій Агапієвич згадує – за новими паровозами звертались навіть до тодішнього наркому шляхів сполучення Лазяря Кагановича. Нині на Дніпропетровській дитячій залізниці навчається сімсот двадцять дітлахів. Там, як і 75 років тому, осягають усі тонкощі залізничної справи. Загалом цю школу пройшли – близько п’ятдесяти тисяч професіоналів. Вони переконують – мала Придніпровська – це справжня кузня залізничних кадрів. Контролери-ревізори, провідники, чергові по вокзалу та навіть машиністи – тут діти. Деякі з них – просто марять професією залізничника. Приваблює, кажуть, романтика подорожі та цілковита самостійність. Микола Олексійович сюди прийшов згадати юність. З собою захопив навіть світлини тих часів. У шістдесятих – він від провідника доріс до машиніста дитячого локомотива. Путівку в життя, каже, дала саме дитяча залізниця. Так само і нинішній машиніст локомотива Максим навіть не сумнівається у виборі майбутньої професії. 4 роки з 16 віддав дитячій залізниці. І мрія у хлопця – єдина. Спільна мрія юних дніпропетровських залізничників – нове депо з великим навчально-культурним центром. Його проект розробили ще у 2001. Проте далі планів справа так і не зрушила.