Мешканці Таромського, що у Дніпропетровському районі, отримали свій власний літопис

Літопис писали самотужки, тож вийшло не багато-не мало – майже сімсот сторінок. Найвагоміший внесок у створення книги “Таромське: перегук століть” зробили представники однієї родини – нині покійний Михайло Лоян та його онука Зоя Шевцова. Створення книги “Таромське: перегук століть” розпочалося ще у минулому столітті. Мешканець селища, вчитель-просвітянин Михайло Лоян з юних літ став досліджувати життя своєї малої батьківщини та навколишніх поселень. Він не був професійним письменником, та його “Таромські зошити”, написані в численних поїздках, пройшли не одні руки. Михайло Іванович навіть приятелював з видатним дослідником козаччини Дмитром Яворницьким. У наші дні справу таромського літописця, як його називають знайомі та друзі, продовжила онука Зоя Шевцова. Жінка, за фахом медик, теж спробувала реалізувати себе на письменницькій ниві. Географію життєвих шляхів свого дідуся Зоя Шевцова повторила через століття. Саме про це розповідає друга частина книги про Таромське. А ще Зоя Іванівна побувала в Москві, Санкт-Петербурзі, Феодосії та на Донеччині, де теж вчителював її дід. Додала спогади таромчан і уклала презентовану нині книгу. Разом із виходом книги презентували герб та прапор Таромського. Їх теж створили за історичними переказами таромчан.