Хто робить кіно?

Відродження кіномистецтва на Дніпропетровщині – можливе. Про це свідчить зростання кількості людей, що хочуть спробувати себе у цьому жанрі. Серед початківців є і ті, що вже знайшли свою нішу у мистецтві кіно. В сучасних умовах зняти своє кіно легко. Навіть за допомогою такого підручного засобу , як мобільний телефон. І це, безумовно, буде творіння. Але ж треба його продемонструвати. Є ближне коло твоїх шанувальників — родичи та друзі.Є, нарешті, інтернет. Однак кожен митець прагне, щоб його ідеї здобули справжню популярність. Інакше це буде не кіно. Через бажання продемонструвати створене і виникає потреба знайти однодумців і критиків. На друге засІдання дніпропетровського кіноклубу при обласній науковій бібліотеці прийшли ті, кого цікавить сучасний кінопродукт. Ініціатор зборів – Євген Шевченко – вже відома у місті людина, режисер-аматор. Євген захоплюється документальним кіно і здійснює до того ж хронікальні проекти такі, як “Кінолітопис рідного краю”. Він намагається зробити це у незвичній для кінодокументів формі. Виходить чи ні – тема розмови у кіноклубі. Зараз сюди запросили молодого, але вже досвідченого режисера Станіслава Лещенка. Він знімає кіно з вісімнадцяти років. Зараз йому двадцять три, а він вже може скласти невеличку фільмографію з анімаційних і короткометражних ігрових творів. Він вже встиг отримати свої перші призи. Кожен майстер був колись аматором. Зараз Стас на свій перший твір дивиться з висоти останніх досягнень. Він каже, що і нові твори коли небудь підпадуть під його критику. Але вони залишатимуться творами. “Сумні барви” – це стрічка-роздум молодої людини про різні кольори життя. У ній без використання сучасних технологій не обійшлося. На думку досвідчених режисерів, прийоми використані вдало.