Місто з бар’єрами

Місто з бар’єрами – так називають Дніпропетровськ люди з обмеженими можливостями. Мільйонне місто майже не пристосоване для нормального життя інвалідів. Високі бордюри та відсутність пандусів – це лише частина негараздів, з якими стикаються постійно ці люди. Здорове життя Сергія Подзюбана закінчилось ще у 19 років. Після падіння з дерева він став інвалідом. Незважаючи на це, Сергій має сім’ю, керує авто та займається досить незвичною справою – власнорУч конструєю інвалідні візки. За статистикою близько 20 відсотків інвалідів помирають саме через неякісні та незручні коляски. Ці транспортні засоби роблять із титану, а на спинку кладуть спеціальні валики, що рятують від рецедивів старих травм. Втім, їздити навіть на зручних колясках майже ніде. У мільйонному місті можна порахувати на пальцях місця пристосовані для інвалідів. Іван почав займатися цією проблематикою нещодавно. У пошуках пандусів та низьких бордюрів вже промоніторив усе місто. Висновки невтішні. Разом з російськими колегами Іван Алексеєв бере участь у соціальній програмі барьеров нет, яка покликана допомогти людям з вадами у буремному мегаполісі. Щоправда, поки що програма працює лише через інтернет. На цій карті поки що немає вулиці Чкалова, саме тут знаходиться обласний фонд захисту інвалідів. Проте для людей з вадами, цей будинок стає неприступною фортецею – сходи майже півметра заввишки, а дзвінок виклику взагалі схожий на бутафорію. Неувага до проблем інвалідів не суто українська проблема, психологія несприйняття залишилась ще з радянських часів. Будуючи нову дорогу чи адміністративну будівлю, про пандуси чи низькі бордюри думали в останню чергу. Навіть на існуючих пандусах інваліду важко дістатись дверей. Втім бар’єри – не головна проблема. На думку експертів, існує ще й психологічний аспект. Відсутність мережі реабілітаційних центрів та якісної медичної допомоги, змушують інвалідів замикатися у собі, з’являється комплекс непотрібності, як наслідок – глибока депресія. До речі, за останні роки кількість інвалідів в області зросла не кілька тисяч. На думку експертів, наразі ситуація складна, адже більшість українських громадян поки не здатні сприймати людей з вадами на рівних. В першу чергу психологічно, адже більшість вважає інвалідність закінченням нормального життя.