Дніпропетровські тролейбуси чекають на дорогах, але Дніпропетровськ у цій черзі не стоїть

Південний машинобудівний завод імені Макарова, який за радянських часів мав славу могутнього ракетно – космічного підприємства, зараз спеціалізується ще й на тролейбусах. Днями тисячна машина побачила світ. Проте свято має присмак гіркоти. Подальше виробництво тролейбусів під питанням. Компанія, що фінансує та поставляє комплектуючі на підприємство, втягнута у судові суперечки, через це її рахунки заморожені. На вітчизняні машини чекають в Україні та сусідній Росії. Щоправда, Дніпропетровськ у цій черзі не стоїть. Оновлення муніципального парку електротранспорту – дороге задоволення для міста. Потрібно двадцять вісім днів, аби тролейбус побачив світ. Від своїх попередників із десятирічним стажем цей красень відрізняється транзисторною системою управління, що дає змогу зекономити до сорока відсотків електроенергії, безшумним салоном та надійнішим корпусом. На Південмаші перекваліфікацію сприймали безболісно. Ще на початку дев”яностих підприємство зазнало конверсії. Тоді замість ракет виробляли трактори. Сьогодні, нарешті, гігант ракетно – космічної галузі має змогу повернутись до своїх першочергових обов”язків. Проте галузь, яка приносить прибуток, полишати не збираються. Тисячний тролейбус дістанеться Маріуполю. На свої замовлення чекають Кривий Ріг, Суми та Севастополь. Скільки ще чекати? Це питання ризикує стати риторичним. У компанії, що фінансує та забезпечує підприємство комплектуючими, заморожені рахунки. Через судові тяганини призупинено і виробництво. Призупинка виробництва тролейбусів не позначиться на роботі дніпропетровського міського транспорту. У списку постійних замовників комунального підприємства ” Дніпропетровськелектротранспорт” немає. У минулому році вскладчину з містом купили лише чотири новенькі машини із двадцяти потрібних. На цьому зміни й закінчились. Більшість стареньких машин вже давно мали б стояти у депо, але вони щодня виходять на маршрути. У розмовах про Євро – дві тисячі дванадцять чиновники обіцяють підкинути грошенят і для вирішення цього питання. Та схоже, у довжелезному списку ” треба” цей пункт стоїть першим з кінця. У комунального підприємства тонкий гаманець, щоб самотужки придбати необхідні тролейбуси. Їхня ціна коливається від дев”ятисот тисяч гривень до мільйона з гаком. Під питанням і поява на міських дорогах модернізованого тролейбуса з низькою підлогою та пандусом, щоб – нарешті – люди з обмеженими можливостями мали змогу їздити у міському транспорті. У столиці та сусідніх державах такі тролейбуси вже перевозять пасажирів. Для Дніпропетровська він усе ще залишається виставочним експонатом.