Як спілкуватись мовою серця?

Колись фільм під такою назвою став справжньою сенсацією і відкрив суспільству очі на світ слабочуючих людей. Та країна глухих є не тільки на екрані. В ній живуть усі, хто розмовляє мовою жестів. Серед них могло б бути багато поетів, художників, економістів і успішних бізнесменів. Якщо б держава не обмежила їхні можливості. Спеціалізована школа номер двадцять два у Дніпропетровську – для тих, хто слабо чує, або не чує зовсім. Зараз час уроків. Але дітей ведуть на вулицю. Те, чим вони будуть займатись у найближчому парку, – найскладніший предмет. Орієнтування. Сьогодні – спортивне, а завтра, можливо, і життєве. Ці хлопці і дівчата можуть спокійно пересуватись жвавим містом, для них складнощі в іншому – адаптуватись серед тих, хто чує. Як спілкуватись із зовнішнім світом, – для Настиних однокласників ціла проблема. Проте один з одним спільну мову знаходять чудово. Допомагає мова жестів. Її старшокласник Роман засвоїв добре. Хоча вчив декілька років. Ще зовсім недавно дітей, які слабо чують, орієнтували на загальноприйняту мову. Дитина дивилась на артикуляцію вчителя і повторювала слова. Цей експеримент виявився невдалим: діти все одно намагались розмовляти жестами. Інтуїтивно вони пристосовували мову не для оточуючих людей, а для власного спілкування. За змінами у напрямках освіти слабочуючих Євдокія Мась спостерігає майже сорок років. І тепер може сказати впевнено. Мова – річ необхідна. Та навіть з нею людині, що погано чує, далеко не підеш. Зараз держава пропонує їй один шлях, який задовольнить далеко не кожного.Куди вже через рік підуть ці хлопці та дівчата, здогадатись неважко. Вони візьмуть те, що їм запропоновано. Адже альтернативи немає. Хоч насправді вади слуху не є глибокою інвалідністю, та все ж вони суттєво обмежують вхід до суспільства. Це факт. Який кожен, хто так чи інакше стикається зі слабочуючими людьми, хоче змінити.