Геноциду української медицини — ні. Десятки працівників та пацієнтів восьмої лікарні Дніпра вийшли на мітинг проти реорганізації. Відповідний проект близько тижня тому оприлюднила Дніпропетровська облрада. Персонал лікарні переконаний: медзаклад просто хочуть закрити.
Уваги і допомоги потребує Храм Успіння Пресвятої Богородиці в Діївці. Коштів, що збирають парафіяни, недостатньо для відтворення первісного вигляду храму, — одного із найстаріших у Дніпропетровську. Парафіяни звертаються до дніпропетровських бізнесменів і влади з проханням допомогти грошима чи будматеріалами для будівництва куполу та дзвінниці. Колись на місці кам«яного храму Успіння Пресвятої Богородиці була дерев«яна церква. У тому храмі, за всіма канонами православ«я, були дзвінниця та купол. У тисяча дев’ятсот тринадцятому році храм підпалили. Вогонь, за словами очевидців, був таким сильним, що згоріло кілька хат навколо. А незабаром палій покінчив життя самогубством. По крайній мірі, так стверджують старі. Храм відновили, однак колишньої краси і розкоші вже не було. У тридцяті роки він розділив долю більшости культових установ. Спочатку тут був клуб, а потім — спортзал місцевої школи. І дотепер на дерев’яній підлозі збереглась баскетбольна розмітка, а в стелі — гаки від канатів. Вірними своєму храму залишились тільки деякі парафіяни — у їхньому числі покійні батьки бабусі Меланії. Коли храм знову передали церкві, опалення обрізали, і першу зиму отець Яків вів служби в нетопленому приміщенні. Але поступово храм оживав, парафіяни несли збережені ікони, начиння. Жінки вишивали ризи. Парафіяни бачать іноді веселку у вівтарі та інші чудеса. Вони говорять: це Бог дає нам знати про свою присутність у храмі. І все б нічого, та щоб довести до кінця реконструкцію, необхідно п’ятсот тисяч гривень. Православний храм без купола і дзвіниці існувати не може. Зібрати ж ці гроші в приході нереально, бо парафіяни — в основному пенсіонери.
Працівники та пацієнти лікарні № 8 вийшли на мітинг проти реорганізаці
EUR
RUB
