Диму без вогню не буває, або чому горить обухівський ліс?

Пожежу, яка сталася біля селища Кіровського, гасили майже весь день. Мешканці найближчих будинків в очікуванні пожежників почали самі гасити полум”я всіма відомими їм засобами – заливали вогонь водою та засипали піском. Але сухе гілля й після цього не переставало тліти. Через певний час чималу ділянку заповідної зони покрив попіл. Після того як помітили у лісі пожежу, мешканці найближчих будинків відразу скористались з дитинства всім відомим номером – нуль один. Та голос із слухавки повідомив: вони звернулись не за адресою. Ліс відноситься до місцевого лісгоспу, який має все необхідне, щоб здолати вогонь. Тим часом полум”я розповсюджувалось. Пожежу в лісі жителя Кіровського намагались загасити самі, та за умов засушливої та вітряної погоди зробити це власними зусиллями було просто неможливо. Незабаром з”явився начальник лісгоспу, він постояв, розглядаючись, та пішов, мабуть, сподіваючись, що тут і без нього впораються. Небайдужими до лісу залишились лише жителі селища, марно намагаючись укотре викликати пожежників. Старожили вважають цей ліс безцінним, адже сорок років тому його власноруч створили люди. Висадили маленькі сосни й поливали їх водою з Дніпра. Ще в двотисячному році цей мальовничий куточок вважався заповідником. Тут водились рідкісні види птахів. Тепер у цьому лісі як гриби після дощу піднімаються шикарні котеджі. Чому загорівся ліс, жителі Кіровського не знають, переконані лиш в одному: цьому хтось допоміг.